Вірш Анатолія Матвійчука, присвячений подіям на сході:
Тепер ми знаєм, що
таке війна.
Де волю відбирають у народу.
Її ми не чекали, а вона
Підступно так прийшла до нас зі Сходу...
Де волю відбирають у народу.
Її ми не чекали, а вона
Підступно так прийшла до нас зі Сходу...
Свідомість застилає
чорний дим
А на вустах - то вірші, то прокльони.
Як це незвично - воювати з тим,
Із ким немає лінії кордону.
А на вустах - то вірші, то прокльони.
Як це незвично - воювати з тим,
Із ким немає лінії кордону.
А хтось говорить -
щоб спинить війну,
Не треба нам впадати у зажуру -
Давайте побудуємо стіну,
Міцну й високу, мов китайські мури!
Не треба нам впадати у зажуру -
Давайте побудуємо стіну,
Міцну й високу, мов китайські мури!
Я згоден. Як потрібна
ця стіна!
Та не лише по морю чи по суші.
І не залізна, ачи кам'яна, -
А та, що захищатиме нам душі!
Та не лише по морю чи по суші.
І не залізна, ачи кам'яна, -
А та, що захищатиме нам душі!
Ох, як би врятувати я
хотів
Моїх краян на землях Богом даних
Від вічних тих бандитів та ментів,
На їхніх голубих телеекранах!
Моїх краян на землях Богом даних
Від вічних тих бандитів та ментів,
На їхніх голубих телеекранах!
Як захиститись всім нам від брехні,
Від підлості, агресії і хамства?
Й цинічного кремлівського нахабства,
Що теж за зброю служать в цій війні!
Від підлості, агресії і хамства?
Й цинічного кремлівського нахабства,
Що теж за зброю служать в цій війні!
О, доленько, врятуй
нас і спаси,
Від злого бодуна і перегару,
Від наглої російської попси
І путінського чорного піару...
Від злого бодуна і перегару,
Від наглої російської попси
І путінського чорного піару...
Не віддаваймо світ
без боротьби,
Наш рідний світ, що просить порятунку,
Будуймо Стіну Захисту...в собі!
Лиш це - стіна найвищого гатунку.
Наш рідний світ, що просить порятунку,
Будуймо Стіну Захисту...в собі!
Лиш це - стіна найвищого гатунку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий